Максим Олексюк (позивний «Максон») народився 23 листопада 1995 року в місті Калинівка Вінницької області. Згодом родина переїхала до Козятина, де Максим продовжив навчання у школі. Від дитинства проявляв активність, наполегливість і лідерські якості. Займався легкою атлетикою, зокрема бігом і стрибками у висоту, був багаторазовим переможцем спортивних змагань.
Джерело Книга Героїв
Після закінчення дев’яти класів самостійно прийняв рішення вступити до професійно-технічного училища. У липні 2016 року був призваний на строкову службу. Через вісім місяців уклав контракт і продовжив службу. Пізніше добровільно вступив до лав окремого загону спеціального призначення «Азов», пройшовши конкурсний відбір.
У складі підрозділу проходив службу на посаді стрільця 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону. Мав військове звання сержанта.
Загинув 7 червня 2019 року внаслідок артилерійського обстрілу на позиціях поблизу селища Новолуганське Бахмутського району Донецької області. Під час чергування допомагав побратимам облаштовувати позиції. Похований у місті Козятин.
27 червня 2019 року Указом Президента України № 469/2019 Максим Олексюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У військовослужбовця залишились мати, молодший брат та вітчим. У 2022 році вітчим — Юрій Фомін — також загинув у ході бойових дій. Похований поруч із Максимом.
Пам’ять про Максима Олексюка увічнено у вигляді муралу на фасаді Будинку культури в Козятині, меморіальної дошки на будівлі школи, де він навчався.
