В Іллінецькій міській територіальній громаді у Міжнародний день безвісти зниклих відбувся захід на підтримку родин Захисників і Захисниць України, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань, а також військовослужбовців, які перебувають у російському полоні.
Про це повідомили на сторінці Іллінецької міської територіальної громади.
Захід провели на площі біля Дерева Надії, встановленого минулого року. Цьогоріч з ініціативи родин та громадської спілки «Ветеранський простір «Точка опори», за підтримки міської ради, цей простір доповнили новими символами надії та пам’яті.
Тут облаштували Стіну Надії з портретами Захисників і Захисниць, доля яких нині залишається невідомою або які перебувають у російському полоні. Також встановили символічну арку зі дзвоном. На Стіні розміщені портрети військових, чиї рідні надали згоду на їх встановлення.
Відтепер цей простір у центрі Іллінців стане особливим місцем для родин, які щодня живуть надією та очікуванням. Тут збиратимуться на зустрічі, спільні молитви й тихі розмови, підтримуючи одне одного у непростий час.
«Ми разом із вами»: слова підтримки від громади
До родин зниклих безвісти та полонених воїнів звернувся Іллінецький міський голова Володимир Ящук.
Він наголосив, що життя в невідомості є надзвичайно важким випробуванням, а обов’язок громади — бути поруч із родинами, підтримувати їх і робити все можливе, аби повернення українських Захисників стало реальністю.
За його словами, усі жителі громади разом із родинами вірять і сподіваються на повернення воїнів додому.
Найбажанішими словами для кожної родини, зазначив міський голова, залишаються: «Я повернувся. Я живий. Я з вами».
Стіна, за якою — людські долі
Від родин безвісти зниклих Захисників і полонених воїнів виступила Тетяна Огородник — голова громадської спілки «Ветеранський простір «Точка опори», яка понад три роки чекає на повернення свого чоловіка.
Вона наголосила, що Стіна надії — це не просто портрети. За кожним із них — життя людини, її родина, діти, батьки та близькі, які щодня живуть між страхом і надією.
За словами Тетяни Огородник, родини вчаться чекати, долати страхи та ставати сильнішими. Адже статус «безвісти зниклий» чи «перебуває у полоні» — це водночас болісна невідомість і надія на повернення найдорожчої людини.
Вона висловила сподівання, що Стіна надії щодня нагадуватиме жителям Іллінців про Захисників, яких продовжують чекати вдома, та стане місцем, де родини зможуть відчути, що не залишилися сам на сам зі своїм болем і очікуванням.
«Вірте до останнього»: слова матері Захисника
Своїми переживаннями під час заходу поділилася мама безвісти зниклого воїна Дениса Кузіна — Олена Кузіна.
Вона розповіла, що щоразу, коли приїздить до Іллінців, приходить до Дерева Надії та просить Бога, аби українські Захисники повернулися додому живими.
Жінка побажала всім родинам терпіння та закликала не втрачати віри.
«Кажуть, що надія вмирає останньою, нехай у наших серцях вона не згасне ніколи», — зазначила Олена Кузіна.
Кожне ім’я — удар дзвона
Під час заходу прозвучали імена земляків — Захисників і Захисниць України, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань або перебувають у ворожому полоні.
Кожне ім’я, яке називали в тиші площі, супроводжувалося ударом дзвона. Він став символічним нагадуванням про тих, кого щомиті чекають удома, та про родини, для яких кожен день сповнений тривоги, болю й надії.
Учасники заходу висловили сподівання, що цей дзвін, долаючи сотні й тисячі кілометрів, стане для українських воїнів символічною звісткою з рідної землі — про те, що їх люблять, не забувають, за них моляться та чекають.
Особливо хвилюючим моментом стало прикріплення жетонів із іменами Захисників на Дерево Надії. Родини, які лише нещодавно отримали звістку про зникнення своїх рідних, робили це зі сльозами на очах.
Інші учасники заходу прикріпили синьо-чорні стрічки — символ Міжнародного дня безвісти зниклих.
Дерево Надії зберігатиме ці імена, а родини продовжуватимуть чекати дня, коли кожну стрічку та кожен жетон зможуть зняти власноруч ті, на чиє повернення так вірять і сподіваються.
