У селі Степанівка Вороновицької громади від колись потужного цукрового заводу залишилися в’їзна арка та руїни виробничих будівель. Підприємство, яке десятиліттями забезпечувало роботою сотні місцевих жителів, припинило роботу у 2004 році.
За переказами місцевих жителів, завод належав родині Грохольських. На в’їзних воротах і досі збереглася дата — 1866 рік. Понад 150 років тому сюди заїжджали підводи, навантажені буряками, які переробляли на цукор.
У сезон підприємство давало роботу більш ніж пів тисячі людей. Однак згодом завод занепав. Після закриття частину будівель розібрали, а металеві конструкції виявилися ціннішими за самі споруди.
Колишній працівник цукрового заводу Анатолій Шкурін розповідає, що в останні роки роботи підприємство могло переробляти близько 1800 тонн буряків на добу.
«Для такого заводу це непогано, але для сучасних заводів це мало. Сучасні заводи вже переробляють 5, 6, 10, 12 тисяч тонн буряків за добу», — зазначає він.
Поруч із залишками заводу розташований мальовничий ставок. Сьогодні це водойма серед зелені, однак колись вона була частиною виробничої інфраструктури. Вода відігравала важливу роль у технологічному процесі переробки цукрових буряків.
Анатолій Шкурін пояснює, що виробництво складалося з кількох етапів: спочатку буряки мили, потім нарізали на стружку, обробляли для отримання соку, який проходив очищення та випарювання. У результаті отримували цукор і патоку.
Цукрові заводи свого часу були важливою частиною економіки багатьох громад Вінниччини. Вони забезпечували робочі місця, створювали попит на вирощування цукрових буряків і впливали на життя навколишніх сіл.
За неофіційними даними, за роки незалежності на Вінниччині занепали понад 35 цукрових заводів. Серед причин називають скорочення площ під цукровими буряками, застаріле обладнання та економічну нерентабельність виробництва.
Від колишніх промислових підприємств залишаються руїни, спогади та історії людей, які там працювали. Водночас життя громад триває. Вороновицька громада розвивається і творить нову історію, хоча сліди її промислового минулого й досі можна побачити в Степанівці.