Десятеро ветеранів МХП з різних підприємств компанії зібралися разом, аби познайомитися, поспілкуватися та відпочити у колі людей зі схожим досвідом. Для них організували «Козацькі забави» — реабілітаційний захід у межах програми «Свій серед своїх».
На початку чоловіки майже не знали одне одного. Вже за кілька хвилин вони обрали отамана, придумали назву та девіз команди й почали виконувати перші завдання квесту.
Організувала захід психологиня Вінницького Хабу МХП Світлана Назаренко. За її словами, головною метою було створити простір для знайомства та спілкування ветеранів у неформальній атмосфері.
«Захід мав на меті познайомити демобілізованих з рідних підприємств, дати їм можливість поспілкуватися, дізнатися один одного трошки більше — у неформальній обстановці».
Формат «Козацьких забав» обрали невипадково. Через командні завдання та елементи української традиції учасники могли не лише відпочити, а й відчути себе частиною спільноти.
«Ми планували зробити цей захід таким, який буде цікавий, який трошечки поверне наших демобілізованих до української культури. І саме козацькі розваги стали тією точкою, де вони відчули себе сильнішими, мудрішими і ніби почерпнули з того трошечки сили», — Світлана Назаренко, психологиня Вінницького Хабу МХП.
Після квесту учасники продовжили відпочинок — рибалили, грали в більярд, плавали в басейні та просто розмовляли. Саме звичайного спілкування після повернення з війни, кажуть ветерани, часто бракує.
Михайло Цегельник мобілізувався 28 лютого 2022 року. Він воював на Авдіївському напрямку, де отримав поранення. Після повернення чоловік на власному досвіді відчув, наскільки складним може бути повернення до мирного середовища.
«Для нас це було дико — бачити тут мирне життя. І так само зараз будь-хто, хто повертається, має точно таке саме враження. Тому однозначно такі заходи потрібні», — Михайло Цегельник, менеджер з охорони праці, пожежної безпеки та здоров’я Вінницького Хабу МХП.
Він переконаний: серед людей, які мають подібний досвід, адаптуватися простіше.
«Простіше і краще соціалізовуватись і відпочивати, зокрема, коли ти серед своїх. Це однозначно дуже важливий момент».
Для Олександра Логіка ця зустріч стала першою подібною реабілітаційною подією. На фронт він пішов у 2022 році, служив сапером на Донецькому напрямку. Після демобілізації повернувся на Вінниччину.
Під час служби за Олександром зберігалося його робоче місце. Після повернення чоловік знову приєднався до команди підприємства.
«Я вперше сьогодні на такому заході. Дуже сподобалося, тому що це об’єднання наших побратимів, спілкування, якісь розмови, спогади», — Олександр Логік, оператор-охолоджувач молочних продуктів.
Повернення до роботи після поранення стало новим викликом і для Вадима Кобильняка. До війни він працював апаратником авторозвантаження, однак через травму більше не міг виконувати цю роботу. На підприємстві для нього знайшли іншу посаду — апаратника пральних машин.
Сам Вадим розповідає, що повернення до МХП для нього було принциповим рішенням.
«Повертався я 100% на МХП, бо інакше нема куди», — Вадим Кобильняк, апаратник пральних машин.
Він також згадує бойове поранення. Під час виконання завдання чоловік отримав мінно-вибухову травму, після чого дев’ять днів залишався на позиції, оскільки через велику кількість ворожих дронів евакуація була неможливою.
У МХП наголошують: повернення ветерана — це не лише вихід на роботу. Після фронту людині потрібно знову вибудувати повсякденне життя, відновити соціальні зв’язки та відчути себе комфортно серед колег.
Саме на це спрямована, зокрема, програма «МХП Поруч».
«Ми системно підтримуємо наших ветеранів. Ми стараємося їм допомагати, відновити їхній людський ресурс, щоб вони не залишалися наодинці», — Анатолій Козак, регіональний директор північного регіону Вінницького Хабу МХП.
Одним із напрямів такої підтримки є спільні заходи, які допомагають ветеранам знайомитися та відновлювати соціальні контакти.
«Є дуже багато програм, “Козацькі забави”, де людей згуртовують, де люди знайомляться один з одним, де люди працюють у різних сферах, але вони як одне ціле».
Повернення до мирного життя для кожного ветерана відбувається по-своєму. Комусь важливо знову відчути себе потрібним на роботі, комусь — змінити професійні обов’язки після поранення, а комусь — просто поговорити з людиною, яка розуміє без зайвих пояснень.
Саме тому такі зустрічі стають частиною адаптації ветеранів після служби. Цього разу десятеро чоловіків приїхали на захід як незнайомці, а завершили його вже командою — зі спільними спогадами, жартами та новими знайомствами.
