У селі Новофастів Погребищенської громади збереглася унікальна архітектурна споруда — старовинний водяний млин, зведений у 1896 році. У 2026 році він відзначає 130-річчя. Масивна цегляна будівля, розташована поблизу річки Оріховатки, є свідком господарського життя українського села кінця XIX століття.
Про історію та архітектурні особливості пам’ятки розповіли на сторінці «Культурна спадщина Погребищенської громади».
Рік спорудження млина — 1896-й — викладений цеглою безпосередньо на одній зі стін будівлі. Наприкінці XIX століття водяні млини відігравали важливу роль у житті сільських громад, адже забезпечували перероблення зерна та були невіддільною частиною місцевого господарства.
За більшістю краєзнавчих джерел, будівництво Новофастівського млина пов’язують із родиною місцевих поміщиків Боровських. Водночас в окремих матеріалах згадуються графи де Монтезор, які також володіли значними земельними маєтностями в Новофастові. Хто саме був безпосереднім замовником будівництва, наразі остаточно не встановлено. Це питання потребує подальшого дослідження архівних документів.
Особливу увагу привертає архітектура споруди. Млин збудований із червоної цегли, має масивні стіни, високі арочні вікна та виразний фасад. За своїм виглядом будівля нагадує старовинний замок, поєднуючи практичне призначення з архітектурною виразністю.
У радянський період споруду намагалися реконструювати, щоб відновити її роботу. Зокрема, дерев’яні міжповерхові конструкції замінили бетонними перекриттями. Однак завершити задумане не вдалося, і млин більше не повернувся до повноцінної роботи за первісним призначенням.
Сьогодні споруда розташована на вулиці Садовій поблизу річки Оріховатки та залишається важливою частиною історичного ландшафту Новофастова.
Новофастівський млин має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Його взяли під охорону рішенням виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів від 14 лютого 1991 року № 43. Охоронний номер об’єкта — 168-М.
130-річна історія млина є частиною матеріальної спадщини Погребищенського краю. Його збереження має важливе значення для вивчення історії місцевого господарства, архітектури та життя попередніх поколінь.
