Аграрний сектор Вінниччини зіштовхнувся з черговим випробуванням, яке ставить під загрозу результати всієї весняно-літньої праці фермерів. Йдеться про проблеми зі збутом, зберіганням урожаю та економічною спроможністю господарств провести збиральну кампанію.
Про причини ситуації, її можливі наслідки та шляхи вирішення розповів голова ГО «Ми — Вінничани», доктор економічних наук Валерій Коровій.
За його словами, проблема має системний характер і передусім стосується сільськогосподарських товаровиробників.
«Якщо взяти для прикладу Вінницьку область, в області вироблено 1,7 мільйона тонн зерна ранньої групи. Потужності зі зберігання зерна оцінюються приблизно у 4 мільйони тонн», — зазначив Валерій Коровій.
На перший погляд, наявних потужностей може бути достатньо. Однак, як наголошує науковець, основний виклик пов’язаний із майбутнім збором пізніх культур.
Зокрема, соняшником в області засіяно близько 300 тисяч гектарів. За середньої врожайності це може дати близько 1 мільйона тонн насіння. Кукурудзою засіяно приблизно 400 тисяч гектарів, що може забезпечити до 3 мільйонів тонн урожаю. Ще близько 150 тисяч гектарів припадає на сою — це орієнтовно 500 тисяч тонн продукції.
«І тому це досить серйозні виклики на сьогоднішній день — де зберігати цю сільськогосподарську продукцію», — пояснив Валерій Коровій.
Водночас, за його словами, проблема значно ширша за питання елеваторних потужностей. Особливо складною ситуація є для невеликих господарств.
В області близько 35% сільськогосподарських угідь обробляють агрохолдинги, ще приблизно 40% — середні підприємства. Решта припадає на невеликі господарства, які мають значно менше фінансових ресурсів.
Валерій Коровій розповів, що під час спілкування з одним із фермерів почув побоювання щодо економічної доцільності збору майбутнього врожаю кукурудзи. За несприятливої ситуації на ринку витрати на збирання, переробку та подальшу реалізацію можуть перевищити можливий дохід.
У такому разі постає питання не лише про те, як зібрати цьогорічний урожай, а й про те, як господарствам підготуватися до наступного сільськогосподарського року та продовжити обробляти землю.
«Особливо невеликі підприємства потребують прямої державної підтримки для того, щоб принаймні зібрати відповідний урожай», — наголосив Валерій Коровій.
На його думку, одних кредитних програм для вирішення проблеми недостатньо. Адже будь-який кредит необхідно повертати, а господарство має отримати щонайменше нульову рентабельність. Якщо ж виробництво стає збитковим, у невеликих аграріїв може просто не залишитися фінансової можливості провести збиральну кампанію.
Серед можливих рішень Валерій Коровій називає пряму державну підтримку аграріїв, зокрема дотації на гектар, а також державні закупівлі сільськогосподарської продукції для формування державного резерву.
«Ми не повинні боятися слова “пряма дотація на один гектар”, тому що в нас форс-мажорна обстановка», — зазначив він.
За словами Валерія Коровія, підтримка аграрного сектору сьогодні є питанням не лише економіки окремих підприємств. Від спроможності фермерів зібрати врожай, зберегти виробництво та продовжити обробляти землю залежить і продовольча безпека у наступні роки.
«Все це разом формує питання безпеки аграрного бізнесу і, відповідно, продовольчої безпеки вже на наступні роки», — підсумував Валерій Коровій.