28 липня Україна схиляє голови у скорботі, вшановуючи пам’ять Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних, які були страчені, закатовані або загинули в російському полоні.
Ця дата — болісне нагадування про страшну ціну, яку наш народ платить за свободу та право жити на своїй землі. За кожним іменем — зруйновані долі, нездійснені мрії, осиротілі діти, невимовний біль рідних і близьких.
Ми не маємо права забути тих, хто не повернувся додому. Пам’ять про них зобов’язує нас боротися за кожного військовополоненого та цивільного заручника, який досі перебуває в неволі, і вимагати справедливого покарання для всіх, хто чинить катування, знущання та вбивства.
Світла пам’ять кожному, чиє життя обірвалося у полоні. Їхній подвиг, мужність і незламність назавжди залишаться в серці українського народу.
Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не пробачимо.