З настанням холодної пори року багато людей помічають погіршення настрою, втому та зниження активності. В окремих випадках це може бути проявом сезонного афективного розладу (САР), який потребує уваги й підтримки.
Про це повідомляє Центр громадського здоровʼя України
Сезонний афективний розлад (САР) — це форма депресивного розладу, для якої характерна чітка сезонність. Найчастіше симптоми з’являються в осінньо-зимовий період, коли скорочується світловий день. У деяких випадках САР може потребувати професійного лікування.
Основні симптоми САР
До найпоширеніших проявів належать:
• тривалий пригнічений настрій;
• втрата мотивації та задоволення від звичних справ;
• труднощі з концентрацією уваги;
• низький рівень енергії, підвищена сонливість;
• дратівливість;
• уникнення спілкування;
• знижена самооцінка;
• потяг до солодкого та вуглеводної їжі, що може призводити до збільшення маси тіла.
Чому виникає сезонний афективний розлад
Точні причини САР досі вивчаються, однак фахівці виокремлюють кілька основних чинників:
• зменшення кількості денного світла, що впливає на біологічні ритми;
• зміни рівнів гормонів серотоніну та мелатоніну, які регулюють настрій і сон;
• нестача вітаміну D.
Щоб полегшити стан фахівці радять поєднувати кілька підходів:
Більше світла
Варто частіше гуляти вдень, забезпечити яскраве освітлення вдома й на роботі, проводити більше часу біля вікон. За рекомендацією лікаря можна застосовувати світлотерапію — 20–60 хвилин уранці.
Підтримка та спілкування
Важливо ділитися своїм станом із близькими, залишатися соціально активними, за можливості долучатися до волонтерства чи груп підтримки.
Психотерапія та медикаментозна підтримка
Ефективною є когнітивно-поведінкова терапія. За призначенням лікаря можуть застосовуватися антидепресанти та препарати вітаміну D.
Адаптація способу життя
Регулярна фізична активність, особливо на свіжому повітрі, та збалансоване харчування допомагають покращити самопочуття.
Якщо симптоми тривають понад два тижні, заважають повсякденному життю, повторюються щороку або з’являються думки про самоушкодження, необхідно звернутися до сімейного лікаря чи психіатра. Направлення для цього не потрібне.
Фото Центру громадського здоровʼя України