Журналісти медіахолдингу «Новини Вінниці» побували в Немирові, аби познайомитися з Леонідом Павленком — керівником громадської організації «Солдатська куховарня». Саме він перетворив просту ідею допомоги на масштабну ініціативу підтримки українських військових.
«Тут усі, хто працює, — люди, яких сюди привела доля. Виникла ідея, і ми почали її розвивати: знайшли приміщення, почали готувати їжу. Але, окрім цього, потрібні маскувальні сітки, димові шашки, а також спеціальний одяг для поранених — на липучках, блискавках тощо», — розповідає Леонід.
Із початком повномасштабної війни діяльність організації розпочалася з найнеобхіднішого — виготовлення димових шашок. Нині їх уже передано на фронт понад 30 тисяч.
«Це засіб маскування в умовах ближнього бою, наприклад, під час евакуації поранених із поля бою. Це один із напрямів нашої роботи», — пояснює він.
З часом у Немирові сформувався справжній центр із виробництва продуктів харчування для військових.
«Ми тут зібралися — в основному це люди, яких зачепила війна», — ділиться пані Ніна.
«Роботи в нас, як то кажуть, завжди вистачає. Дуже багато часу займає сама підготовка», — розповідає Людмила.
«“Солдатська куховарня” — це потужна громадська організація для нашого району і громади. Леонід Васильович організував процес, люди працюють, і це, відповідно, оплачувана праця, адже багато хто залишився без роботи», — коментує Світлана.
У майстернях готують різноманітні страви тривалого зберігання — від супів до борщів. Також тут активно сушать овочі: буряк, моркву, капусту та навіть картоплю. Цей технологічний процес доведено до максимальної ефективності. Загалом військовим уже передано понад два мільйони порцій їжі.
«Постійно надходять дзвінки й прохання. Наші військові самі підказують ідеї, що ще можна зробити. Так почали виготовляти антидронові патрони. Якось пізно ввечері отримали дзвінок про їх випробування — хлопці були в захваті, просили надсилати ще», — з посмішкою розповідає Леонід.
Сировину для приготування надають місцеві фермери — передають як овочі, так і м’ясо. Активно долучаються й мешканці громади та підприємці. Окрім кухні, тут працюють й інші напрями: плетіння маскувальних сіток і швейний цех, де виготовляють спеціальний адаптивний одяг для поранених.
«До повномасштабного вторгнення я працювала на швейній фабриці. Леонід Васильович запросив мене, адже знав, що я вдома шила адаптивний одяг для поранених. Ми організували невеликий цех, до нас приєдналися інші жінки — допомагають. Дехто взагалі не вмів шити — навчилися з нуля. Зараз виготовляємо все: від звичайної білизни до спеціальних виробів на липучках — щоб було зручно одягати. Навіть під протези шиємо, а також кофти на блискавках або липучках — для зручності людей із металевими конструкціями», — розповідає Юлія.
Організація виконує як великі замовлення від шпиталів і стабілізаційних пунктів, так і індивідуальні запити.
Завдяки тісній співпраці громади та державних структур вдалося налагодити стабільну роботу й створити близько 30 робочих місць за підтримки центру зайнятості.
