У водоймах дедалі частіше фіксують новий вид забруднення — мікропластик. Про проблему забруднення річок та озер дрібними пластиковими частинками повідомляє Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.
Як йдеться у повідомленні, ще кілька десятиліть тому основними проблемами водойм вважали побутові стоки, хімічне забруднення та сміття на берегах. Однак сьогодні екологи дедалі частіше б’ють на сполох через нову небезпеку — мікропластик, який уже масово виявляють у річках, озерах, морях і навіть у питній воді.
Мікропластиком називають дрібні частинки пластику розміром менше 5 міліметрів. Вони майже непомітні для людського ока, проте становлять серйозну загрозу для водних екосистем. Фахівці наголошують, що річки фактично перетворилися на «транспортні артерії» для пластикових відходів, які потрапляють у водойми з міст, підприємств та сміттєзвалищ, а далі — у моря та океани.
Особливу небезпеку становить те, що пластик не розчиняється у природі, а лише поступово розпадається на ще дрібніші частинки. Джерелами мікропластику є пластикові пляшки та пакети, синтетичний одяг під час прання, автомобільні шини, косметичні засоби, побутова хімія, а також несанкціоновані сміттєзвалища та недостатньо очищені стічні води.
Екологи звертають увагу, що звичайні очисні споруди не завжди здатні затримувати настільки дрібні частинки. Через це мікропластик потрапляє у річки та накопичується у водному середовищі. Водночас повністю вилучити його з води після забруднення практично неможливо, тому головний акцент сьогодні робиться на профілактиці та запобіганні потраплянню пластику у природу.
Серед основних кроків, які можуть допомогти зменшити забруднення водойм, фахівці називають скорочення використання одноразового пластику, сортування та правильну утилізацію відходів, ліквідацію стихійних сміттєзвалищ, модернізацію очисних споруд, встановлення систем вилову пластику на водоймах і посилення контролю за скидом стічних вод.
Фахівці підкреслюють, що проблема мікропластику не є тимчасовою та потребує довгострокових рішень. Збереження водних ресурсів значною мірою залежить від відповідального споживання та екологічної свідомості суспільства.