Війна забирає у родин право зустрічати свята разом. Матері, дружини, діти та батьки полеглих Захисників України змушені проводити Різдво з болем і порожнечею в серці. Щоб привернути увагу до цих втрат, Медіахолдинг «Новини Вінниці» спільно з онлайн-меморіальним проєктом «Книга Героїв» та за підтримки Фонду МХП – Громаді організували фотопроєкт для родин загиблих воїнів.
Чотирирічний Єгор уже ніколи не обійме свого хороброго тата — Вадима Пустовіта, який загинув 4 березня 2023 року. Він міг уникнути виходу на позицію, але пішов, щоб швидше обійняти рідних.
Для дружини Вадима, Вікторії, цей березень став початком довгого болю. Чотирнадцять місяців вона трималася за надію, що чоловік живий, але через рік і два місяці ДНК-експертиза підтвердила його смерть.
Вадим Пустовіт став до зброї з перших днів повномасштабної війни:
«Я їду, щоб вони не прийшли сюди і я не бачив, як у мене на очах знущаються з вас», — сказав він.
Жінку на іншому фото також звати Вікторія. Її коханий, Вадим Дубецький, загинув у тому ж бою 4 березня 2023 року. Чоловіки були друзями, мріяли познайомити своїх дружин, але жінки зустрілися вже після загибелі коханих. Вадим Дубецький служив командиром стрілецького відділення й став прикладом для свого сина Матвія.
Трирічний Тимур не пам’ятає свого батька Валерія Колощука. Чоловік загинув взимку 2022 року під час бойового завдання.
Валерій Колощук рвався до зброї з перших днів повномасштабного вторгнення. Як учасник бойових дій в АТО та воїн із досвідом, він був переконаний, що має стояти серед перших на захисті держави. Та його залишали в запасі. І лише згодом мобілізували. Саме тоді народився його син Тимур. Чоловікові дали місяць відстрочки, аби побути з дитиною. А далі — навчання і два з половиною місяці жорстокої війни, яка забрала його життя.
Донечка Міра пам’ятає батька, хоча їхні родини не змогли бути разом.
Володимир Новак був студентом та навчався на адвоката у Харкові. З перших днів війни він став на захист України, поєднуючи навчання і фронт. 7 листопада 2023 року він загинув у селі Роботине Запорізької області у 20 років. Його мати зберігає настанови сина і продовжує жити його пам’яттю.
Усі герої цього фотопроєкту тримають у серці місце для тих, кого вже ніколи не зможуть обійняти. Цю можливість у них відібрала росія.
Вічна пам’ять полеглим і нескореним Героям України!