У самому серці Вінниччини, серед полів і тиші, є місце, де не женуться за «лакшері»-сервісом, не рахують зірки на фасаді й не поспішають. Тут зупиняється час. Тут слухають людей. Тут лікує сама атмосфера. Це – «Зелена садиба Лукових» у селі Сербинівці, Северинівська громада, Жмеринського району, що стала тихою гаванню для мандрівників маршруту Camino Podolico.
Господиня садиби Раїса Лукова не називає себе підприємицею. Вона радше берегиня простору, де кожен гість — не клієнт, а людина, якій потрібен перепочинок, тепло і відчуття дому.
Будинок, у якому сьогодні приймають туристів, довгий час стояв пусткою. Старі вікна, непридатні умови, тиша покинутого житла. Але згодом з’явилася ідея — дати цьому місцю нове життя. Ідея народилася з простого людського контакту.
Раїса Лукова згадує, що все почалося зі знайомства з гідесою пішого туризму Світланою Гордійчук, яка часто проходила цими шляхами.
«Вона бувала тут, іноді навіть губилася, а ми допомагали знайти дорогу. І тоді я зрозуміла: людям потрібне місце, де можна зупинитися, перепочити, відчути безпеку. Бо шлях довгий», — говорить господиня.
Так у Сербинівцях почав формуватися не просто туристичний пункт, а простір турботи.
Тут пахне свіжоспеченим хлібом і травами з городу. Тут у хаті — піч, вишиті рушники, ікони, речі з пам’яттю. Як у бабусі. Тут граються діти у дворі, сушиться одяг після дощу, чути сміх і тихі розмови. Для багатьох гостей це не просто нічліг — це повернення у дитинство, якого вже немає, але яке можна знову відчути. За пів року садибу відвідали понад 60 гостей, а загалом — уже більше сотні людей з різних регіонів України. Серед них — військові у відпустках, жінки, діти, родини, які шукають тишу й відновлення.
Для Раїси Лукової ця справа має і глибоко особистий сенс. Вона — мама двох дітей. Її син Ігор нині захищає кордони України, перебуваючи на фронті. Саме тому турбота про людей, які приходять у цей дім, для господині — не просто гостинність, а внутрішня потреба підтримати, зігріти й дати відчуття безпеки.
«Люди приїжджають, щоб набратися сил. А наша природа — вона родинна.», — ділиться Раїса Лукова.
Завдяки грантовій підтримці від БФ “МХП-Громаді” вдалося покращити побутові умови: замінити вікна, облаштувати простір біля входу, придбати необхідну техніку. Це не змінило суті садиби — лише зробило перебування гостей комфортнішим.
Camino Podolico проходить через села, які часто залишаються поза туристичними маршрутами. Але саме такі місця, як садиба Лукових, доводять: українське село живе, поки в ньому є люди, здатні ділитися теплом.
