Олександра Юрченко працює водійкою навантажувача-штабелера на Переробному комплексі Вінницької птахофабрики, що входить до структури компанії МХП. Свою професію вона називає просто — «своєю справою». Без гучних слів, але з відчуттям упевненості, стабільності та відповідальності, яку щодня бере на себе.
День, який став точкою відліку
9 травня 2023 року — дата, яку Олександра пам’ятає без підказок. Саме тоді вона вперше вийшла на зміну вже у новій для себе ролі.
Жінка переконана: якщо робота до душі, такі моменти не стираються з пам’яті. Сьогодні вона керує сучасною складською технікою, що підіймає палети на висоту кількох поверхів. Ця робота потребує максимальної концентрації, точності рухів і суворого дотримання стандартів безпеки.
Родинна підтримка та спільний професійний вибір
На підприємстві разом з Олександрою працює її мама, Людмила. Вони обрали схожий напрям, хоча й керують різною технікою: мама — навантажувачем меншого типу, а Олександра — штабелером.
За словами Олександри, мама вже мала досвід роботи на птахофабриці, але згодом вирішила змінити фах і пройти навчання. Попри складнощі, вона успішно опанувала нову професію. Жінки підтримують одна одну та щиро радіють спільним досягненням.
Професія, що знайшла її сама
Родина Юрченків переїхала до Четвертинівки у 2012 році — саме тоді розпочала роботу птахофабрика. Після закінчення школи Олександра ще не мала чіткого професійного плану й певний час працювала на різних тимчасових роботах.
Коли вона звернулася до підприємства, їй запропонували посаду палетувальниці. Вирішальною стала розмова з інструктором із навчання водіїв навантажувачів Сергієм Штефанюком, який порадив спробувати себе у новій ролі.
Спочатку Олександра вагалася — вважала, що це радше «чоловіча» професія, хоча вже мала водійські права на мотоцикл і автомобіль. Проте після кількох змін зрозуміла, що прагне більшої динаміки та відповідальності, і самостійно подала заявку на навчання.
Перший досвід керування навантажувачем розвіяв сумніви: техніка виявилася зрозумілою, а процес — логічним і цікавим.
Нові виклики — нові можливості
Навчання проходили 15 осіб, більшість із них — жінки. Після складання іспитів Олександру направили на дільницю замороженої продукції. Згодом вона отримала пропозицію перейти на штабелер — техніку з іншими швидкісними режимами, висотою підйому та рівнем відповідальності.
Перші тижні стажування були непростими, однак підтримка колег і довіра керівництва допомогли швидко адаптуватися. З часом Олександра відчула впевненість у своїх силах і сьогодні професійно керує сучасним штабелером, який підприємство отримало безпосередньо із заводу.
Вона є важливою частиною логістичного ланцюга, від якого залежить безперебійність виробничих процесів.
Цінності, що формують характер
Своє ставлення до роботи Олександра пояснює родинним вихованням. Прикладом для неї став батько — людина відповідальна й стійка. З початком повномасштабного вторгнення він 7 березня 2022 року став до лав Збройні сили України і продовжує службу нині.
Родина підтримує з ним постійний зв’язок. Тема відповідальності та підтримки армії є важливою і для колективу підприємства, де працює Олександра.
Робота без стереотипів
Історія Олександри Юрченко доводить: професійний шлях не завжди починається з чітко прописаного плану. Важливо мати бажання розвиватися, не боятися нових викликів і довіряти власним можливостям.
Сьогодні вона впевнено керує технікою, що підіймає палети на висоту кількох поверхів, і є прикладом того, що сучасне виробництво відкриває можливості для кожного — незалежно від статі чи попереднього досвіду.